Євген Гуцало – Весна: Вірш

Весна. Розквітнув ломикамінь. М’ята.
Розквітла заполоч. Нечуй-вітри цвітуть.
Зацвів комиш… І зацвіли дівчата.
Про їхній цвіт сьогодні тільки й чуть.

Цвіте барвінку видиво блаватне.
Цвіте повитиця і водяний жовтець,
Й цвітуть дівчата… Як цвітуть дівчата
під сонцем, що палає, мов вінець!

Цвіте верблянка й знітовець мохнатий,
калачиків плескаті калачі…
Й цвітуть дівчата… Так цвітуть дівчата,
що видно вдень і видно уночі.

Цвіте водянка дика — колінцята,
що по лісах, біля струмків росте…
Й цвітуть дівчата… Так цвітуть дівчата!..
й бодай одна для мене хай цвітеї

Цвіте “кров панська” — іванок крилатий —
івановець — Іванова кровця…
й цвітуть дівчата… Так цвітуть дівчата,
що це життя здається без кінця.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Євген Гуцало – Весна":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Євген Гуцало – Весна: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.