Ростуть риштовання стрункі.
Формується надхненний камінь
А неба простори лункі.
Як завше, висяться віками.
Дзичать параболи епох
І, догорівши, догасають —
Все визначає вічний Бог,
Всьому велить, всього сягає.
Падуть імперії в огні,
Стрілець покутує свій промах
І людство тратить творчі дні
На невмолимих гіпподромах.
