Складім приречення, братове,
І спрагу радісну, і біль
Тут, де нагробок бетоновий
Застиг в трикутнику топіль
І де в бетон навіки вжерлась
Розжевреним тризубом мідь.
Бо, справді, тут не все померло
З тих неоспіваних політь.
Тут віють бурі і століття —
Лиш вслухайтесь в високий гуд,
Що ним співають верховіття
Про славу і воєнний труд.
