С. і Л. Підгірським
Серпневе небо блякне. На полях
Полукіпки. Музика возовиці
Невдовзі оживить широкий шлях.
Вже й крякають недобрі чорні птиці,
Немов над полем бою.
Справді щось
Є в тиші нив від тиші боєвиська.
Що ген за обрій рівно простяглось
В важких снопах подоланого війська.
Коротшає серпневий день.
І ніч Під шум тривожних вітів западає.
Щоб зорі іскрами віястих віч
Тремтіли і зривались над безкраєм.
