Щербатий місяць, мов розбитий щит.
Над цвинтарем нічного міста.
Пізно.
Ніч нерухомо тишею блищить.
Морозна ніч, заклякла мов залізна.
Лиш в голові важкий вогонь гуде,
Під тягарем — тремтять зомлілі лікті
І в полум’ї нездоланих ідей
Чорніє морок вироком: vae victis!
Безсонна ніч його не подола.
А прийде ранок в сутіні поблідлій
І ще чорніш вогонь тих слів пала
При деннім, при нещаднім світлі.
