Окоп сливе пустий. Так мало нас зосталось —
Закляклий кулемет і скількись там рушниць,
Чотар лежить в крові. Юркові відірвало
Правицю, а Петро від вчора стигне ниць.
За бруствером мовчить розстріляная тиша.
Зрадливо пахне хлор — то спогад і натяк.
Лиш зрідка десь гукне і, ось, уже задише
І важко вибухне. Й озветься стріл: так-так.
Перервано зв’язок. Та й що ж тут доносити?
Зміняти — нікому. Санітарів — чортма.
Контужена рука цигарку крутить. Вітер
Передранковий знявсь і опадає тьма.
О шостій знов почнуть. Твоя черга на чати.
За старшого — Ґудзій. Перелічить живих.
Ну, сотне, веселіш! Глядіть не підкачати!
Десь запасний замок. .. Одіб’ємо і цих.
