Співай в простор весни, веселий вітре, —
Сей Березіль зустріли ми одні!
То хай же твій могутній подих зітре
Усі слова, усі минулі дні.
Не встереже мій смуток доля хитра, —
Вернусь, вернусь до давньої рідні:
Землі в цвіту, хмарок на синім дні,
Щоб забуяла знов моя палітра.
Повітря, гей — життя жагуча повідь,
На арфі сонця теплий день заграв
І серце під музику стеле сповідь…
Хай на руїнах — відблиски заграв, —
Вій, вітре, вій! Весна мені готовить
Квітки кохань і гук веселих слав.
- Наступний вірш → Євген Маланюк – Невичерпальність
- Попередній вірш → Євген Маланюк – Під чужим небом
(Оцінок ще немає)