Євген Плужник: Вірші

Євген Плужник (1898-1936) – поет надзвичайно людяний, з тонким відчуттям психології. Можливо, через те, що митець був хворий на туберкульоз – хвороба на той час була невиліковною, від неї врешті й помер у таборі, творчість Євгена Плужника сповнена пошуку сенсу життя, прагнення залишити слід по собі.

Євген Плужник у своїх віршах досліджує творчий процес. У філософській ліриці показує швидкоплинність існування людини на цьому світі, а також сенс здобуття нових знань.

Є у автора й патріотична, і інтимна лірика. Ці твори сповнені величі і шани до всього того, що поет любить і цінує. Його вірші сповнені повторами, обрамленнями, порівняннями й протиставленнями, незвичайними символами, які змушують читача замислитися.

Хоч влада прагнула «приручити» цього автора, в його віршах все ж проскакують нотки іронії до того, що навʼязує людям пропаганда, а також ностальгія за минулим. Напевне, саме така щирість і відвертість і стала для Євгена Плужника фатальною.