Цвітуть думки, а на слова скупіше…
Я знаю сам, – росту. Міняю лист.
…Нехай, кому не ліньки, пише,
Що от, мовляв, запеклий песиміст…
Я ж почуваю так: скажу – бо мушу! –
Хоч щось своє, не казане ніким;
Коли рядкам якимсь звіряти душу, –
Тільки таким!
А там нехай, кому не ліньки, пише,
В словах нудьгу розводячи густу…
Цвітуть думки, і на слова скупіше…
Росту.
