1
Ой смійтеся, дівчаточка, та й ви, молодиці,
Посіяв я файку жита, а цибух пшениці.
На припічку молотив, у запічку віяв,
Під припічком наорав, пшениці насіяв.
2
Ой Іван-подолян ходив з посторонком,
Вперезався комишем, підпирався ворком.
Тримав став на печі, черпав воду саком,
Ловив рибу грабельками, стріляв птахи маком.
Як ся став запалив, риби погоріли,
Попалені щупаки до лісу летіли.
3
Ой дівчино, дівчинонько, вмієш ся пишити,
А не вмієш до сорочки рукава пришити.
– Ой ти, білява, білявино, чого така біла?
– Бо на мені пудерику до півтора кіла.
3
Ой ішов я з вечорниць та попід городи,
Замотався в гарбузи та й наробив шкоди.
Як зачали старі баби кочергами гнати,
То я мусив гачі дерти, гарбузи латати.
Утікав я од Параски через перелазки,
Якась біда ударила по штанах три разки.
А я кричу: – Ґвалту, люди, чого біда хоче? –
А по мені четвертий раз: – Не ходи поночі!
Як ішов я через село, курка мене вздріла,
Якби не та паличенька, була б мене з’їла.
4
Гей скрипочка би не грала, якби не той смичок,
Не була би жінка бита, якби не язичок.
Та журюся, хлоп молодий, що ми жона схудне:
Доки зварить дещо їсти, то уже полуднє.
5
Ой мала я миленького, ой мала я, мала,
Поставила на ворота, та й ворона вкрала.
Ой мала я хлопця, ой хлопця Андруха,
Посадила над водою, та й украла муха.
6
Роботящий легінище, нема що казати:
До півночі за дівками, до полудня – спати.
7
Егей, файна дівка, срайна, шкода, що лінива:
Штири днини горшки мокли, а п’ятої мила.
8
Та чотири легіники сіно обертали,
Миша в сіні шелеснула – вони повтікали.
9
Ой скажіте, добрі люди, чим Андрій хворіє:
На роботі – замерзає, коло миски – пріє.
