Журба ж моя, журба: Вірш

Журба ж моя, журба,
Журба проклятая,
Ти ж мене зсушила,
З білих ніг звалила.

А я тії журбі
Та й не поддаюся,
Піду до корчомки
Горілки нап’юся.

Ой щось мені, миле браття,
Горілка не п’ється,
Круг мого серденька,
Мов гадина в’ється.

Нене ж, моя нене,
Та сядь біля мене,
Та вложи ручину
Та й за пазушину.

Та вийми гадину,
Та люту гадину,
Що мене зсушила,
З білих ніг звалила.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Журба ж моя, журба":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Журба ж моя, журба: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.