Повний текст твору: Василь Симоненко – Цар Плаксій та Лоскотон
Твір був надрукований у 1963 році, написаний у віршованій формі літературної казки з використанням гумору, стверджує силу людської дружби і взаємодопомоги та закликає мати оптимістичний світогляд і завжди сподіватися на краще. Не можна песимістично ставитися до життя, потрібно у будь-якій ситуації бути життєлюбом, робити добрі вчинки, тоді Добро перемагатиме Зло. Так і у казці добрий і сміливий Лоскотон переміг царя Плаксія, який був безпощадним деспотом, шмагав підданих і прагнув встановити віковічне царство сліз.
Тема казки: зображення життя народу у країні Сльозолий, знущання царя-тирана Плаксія, який змушує людей страждати, впроваджуючи жорстокі закони. І як пряма протилежність правителю — дядько Лоскотон, який є втіленням фольклорного народного героя: він любить дітей, розважає їх і приносить сміх та сонячний настрій.
Головна ідея твору: прагнення народу до свободи вираження почуттів, засудження тиранії, жорстокості, прославляння борців за вільне життєрадісне майбутнє, втілення народної віри у неминучу перемогу добра.
Казка має чітку побудову: зачин, основну частину і кінцівку і сюжетні лінії. Проблематика твору: різне ставлення людини до життєвих подій, вміння знаходити вихід з критичних ситуацій, дружба і тиранія, протиставлення оптимістичних та песимістичних поглядів, сила людей — в згуртованості.
За допомогою художніх засобів автор створює портрети головних героїв, при змалюванні образу Лоскотона, носія Добра, використовує епітети: «веселий», має «вдачу теплу й щиру», вуса у нього «лоскітливі і м’якенькі», сміх «голосний та щирий, пальці «лагідні». Метафорою «носив з собою сміх в розмальованій торбині» підкреслюється життєрадісність Лоскотона, його прагнення принести дітворі хоча б веселість, адже людина, яка сміється, та вірить у краще майбутнє, не скориться недолі. Епітет «голодні діти» доводить бездушність царя, його байдужість до власних підданих, його турбує тільки те, щоб «пити сльози» дітей, він це любить. Влучними порівняннями зображує Плаксія (носія Зла): «Голова його мов бочка, Очі — ніби кавуни», що викликають відразу не тільки до вчинків правителя, але й до зовнішності.
Другорядні персонажі виступають двома протилежними таборами: ті, хто стояв на боці Лоскотона (діти та звичайні люди) і ті, хто підтримує Плаксія (сини та дочки, гвардійці, капітан Макака).
Прихильників Плаксія автор зображує негативно: вони співучасники його лиходійств, не мають власних думок, сліпо підкоряються наказам царя.
Друзі Лоскотона — це бідні люди, які втомилися від щоденного плачу та мріють про кращу долю. Вони справжні друзі Лоскотону: звільняють його від тюрми, а він, отримавши свободу, знищує Плаксія.
Кінцівка життєстверджуюча: якщо дуже чогось прагнеш, не слід опускати руки і коритися обставинам, потрібно бути оптимістом і боротися.
