Куди веде оця профіліровка.
(Хоч так її ніхто не назива),
Де пам’ятник про пам’ять вже замовкнув,
А наша ж пам’ять все-таки жива.
Не загубився ще поміж житами
Той парадокс юнацької пори:
— Якщо ми десь, то всі ми — куйбишани,
Якщо ми тут, то ми — з Комиш-Зорі.
І в кожного на серці є позначка,
І в кожного тут згадка не проста…
Старий ставок. Простіше — водокачка.
Вона про нас ще й досі пам’ята.
