Там чайки шугають, де зали машинні,
Там піна шумує у вирі води,
То крутить Славута могутні турбіни,
Щоб сяяло світло в будинках завжди.
Сідають на озеро птиці натомлені,
І тиша врочиста лягає між плес,
Бо спить під зорею Солдат Невідомий,
Який в час війни врятував Дніпрогес.
Люблю своє місто я чисто і ніжно,
Щоднини знаходжу у нім щось нове.
Бо Хортиця древня — усе Запоріжжя —
Під парусом греблі в майбутнє пливе.
