Над прірвою — чорна пітьма,
Кінця у безодні нема.
Лиш крок — і колючі вершини
Враз вирішать долю твою…
А в полі — гладенькі стежини
Струмочками лагідно б’ють.
Каміння нема на рівнині,
Ходи босоніж, як в раю.
Та краще стоять на вершині,
Над прірвою… тут… на краю.
