Вже стільки минуло і січнів, і лютих,
Та все-таки, все ж таки у маю
Я вірші читаю в педінституті,
Немов екзамен з любові здаю.
І то не біда, що я рангом нижче
Назвав наш шановний університет,
Учитель — то наше звання найвище.
Чи ви — професор, чи ви — поет.
Я довго чекав отакого травня,
Що з душ знімає гнітючий прес:
Коли з людьми заговориш прямо,
То це і є найглибший підтекст.
Я тричі у вузі складав історію,
Дістатись хотів до найглибших таїн,
Щороку в історії різні теорії,
Немов це історія різних країн.
Та все ж, зізнаюсь, я завжди свято
Вертав на канікули до села,
Найперша історія батька-матері
Правдиво і мужньо в мені жила.
У ній — Україні несхитна вірність,
Селянських оцінок правдивий вир,
Де наша земля, наша мова рідна
Ніколи не буде — факультатив.
Нехай же минають і січні, і люті,
Та все ж дочекався я — у маю
Я вірші читаю в педінституті.
Неначе іспит з любові здаю.
