Про любов уже все сказано,
Неможливо слів нових виплекать,
А любов, моя любов — спазмами,
А любов, твоя любов — ліками.
Квіти тільки від тепла розкриваються,
Душі тільки для любові засвічують,
І у кожного хвилина така є,
Що її не проміняєш на вічність.
Од любові неможливо бути стомленим,
Неможливо і любов почати заново,
Хоч усе колись стає спомином,
Треба, щоб було про що згадувать.
Вичахаю. Вичахаю я тобою ще,
І заспічуюсь тобою по-новітньому.
І усе оце так боляче,
Наче стріти знов себе — двадцятилітнього.
