Так наче у мелодії настирливій
Знов починає пригадом ятрити,
Що відлітати треба ось у вирій,
Збиратись до заобрійних воріт.
На прю поставши, решту сили міряю
З похилим віком, з пліч скидаю літа,
До мет незвіданих уперту мрію
Керую безпересталь у політ.
