То так наче справді, немов і навмисне —
В устах вже оскомина посмаком згірклим:
Тяжіє над плічми поліття нависле,
Сутужно йти в нору, злізати зле з гірки.
Похилені віком ще мають на мислі
У дружньому колі хильнути горілки,
Щоб хмари тривог розігнати навислі,
Щоб трохи, хоч мить ще коротку горіти.
