Борис Чіп – Пісня прощання: Вірш

Ходить ніч по зірках і по долях,
То мовчить,то шепоче мені,
Що мелодія наша журбою
Обірваласьна щемній струні.
А судилось нам зустріч навіки,
Тільки вік промайнув наче мить…
Два вогні обнялися на вітрі,
Щоб себе у собі спопелить.

Приспів:
Згора кохання,
Любов згора,
І вітер попіл
Сумний розносить.
Прийшла розлуки
Терпка пора:
Ще тобі і мені
Літа світять вогні,
А в серці осінь.

Я не хочу,щоб дивна молитва
Захлинулася від гіркоти.
Ніч-ворожка не чарами сипле,
А за нами розводить мости,
Може пізня любов, може рання –
На розлуку причин не шукай –
Скільки слів було в нас, а в останне
Не знайшлося,крім слова прощай.

Приспів.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Борис Чіп – Пісня прощання":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Борис Чіп – Пісня прощання: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.