Дома лежить дівчинонька в маминих перинах,
А козачок молоденький – на глибоких долинах.
Дівчинонька молоденька зимной води просить,
А над бідним козаченьком ворона голосить.
Над дівчинов молоденьков отець, мати плаче,
Над козаком ізраненим чорний ворон краче.
“Не крач, не крач так сумненько, чорний вороночку,
Понад мою кервавую молод головочку!
А полети додомоньку, скажи дівчиноньці,
Що я марне тут загибнув в зелен муравоньці”.
“Як ся наїм твого м’яса, вип’ю очі твої,
Аж тогді я полечу к діві молодої”.
- Наступний вірш → Долом, долом, долиною
- Попередній вірш → Жила вдова Оврамиха
(Оцінок ще немає)