І скотиться з неба погасла,
а може, погашена зірка.
І жінку чужу запитаєш:
“Чому тобі, сестро, так гірко?”
І приймеш наругу. І погляд
презирливий стерпиш мов кару
за всіх, за пропащих і грішних —
розбитих об землю ікарів.
За всіх розчарованих, кволих,
забутих, покинутих, вбогих,
кому так незатишно й гірко
під захистом Господа Бога.
