Я вообще ненавижу секс.
Только любовь.Рената Литвинова
Ця дівчина
в білій і довгій майці
курила в кватирку,
ховаючи спиною
тоненьку голочку дамського курива,
без рук,
задуваючи носом ночі
живлющу куряву…
Здавалось:
в її переплетених пальцях —
своїх зі своїми —
сховалась жінка,
і ця хіромантія розлад всіх ліній —
своїх зі своїми —
здружила…
Курила в кватирку
надкушеним яблуком.
Їй капала Ніч
як в дитинстві
у губи —
молилась.
Секс схематичний
ненавиділа
дитинним „любить-не любить”.
Їй плечі боліли
незграбністю.
Куриво
зійшло нанівець
провідком до стресу.
У коротко-стрижених нігтях
зібралися
попіл, ніч і нашийний хрестик.
Цій дівчині
п’яний інтимний філософ —
фотограф
з живими руками-крабами
у свій об’єктив
кульбабку волосся
активним світлом
заграбав.
І мала би вийти
світлина-хмарка, легка фото-вата
травистих кіс.
Натомість, вийшов
на кшталт „квадрату” Малєвіча
голий піст.
Філософ-фотограф сказав:
органіка
як пострадіація —
то є фарс.
Сльозив негативи,
пихав їй пряника
і мацав
свій нарцисичний фалос.
Цій дівчині
з білим русалчиним профілем
й дитинством,
скуреним аж до фільтру,
хотілось бульйону,
а не в Мефістофеля
купляти контакту
з вітром.
Хотілось також банально
виспатись!
І знову вислизне
жвавість тіла
у постіль,
крохмалом
вистудить кров…
Вона хотіла до себе
в гості.
Бо секс ненавидить.
Тільки любов!
