Іван Франко – Чого являєшся мені у сні: Вірш

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О, ні!
Являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засиха,-
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає.
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

Аналіз вірша “Чого являєшся мені у сні” Франка

Вишуканий зразок інтимної лірники від Івана Франка зʼявився у 1896 році і увійшов до збірки «Зівʼяле листя», що спричинила справжній фурор серед поціновувачів поезії.

Твір присвячений перекладачці Ользі Рошкевич, що була першим великим коханням Івана Франка, проте не стала його дружиною, оскільки її батько, який дав спочатку згоду на шлюб, заборонив це одруження. Він мав на те вагомі підстави ‒ Івана Франка переслідували через участь у національно-патріотичному русі. Кохання тривало цілих 10 років, і за цей час Іван Франко написав і інші прекрасні вірші.

Головна ідея твору ‒ вірність коханню попри всі несприятливі обставини. Вірш має всі ознаки неоромантизму ‒ ліричний герой яскравий і чуттєвий, він почувається самотнім і його глибина почуттів випробовується всім світом. Стосунки у неоромантичній поезії ідеалізуються, як і самі ліричні герої творів. Вірш показує сон, тобто не реальні події. Це також характерно для неоромантизму, який зазвичай пропонує міфи, легенди, світи, відірвані від реальності.

Модерна форма написання вірша підкреслюється рваним ритмом, а також особливим римуванням. В одному відрі присутнє римування і паралельне, і перехресне, і кільцеве.

Художні прийоми, використані у вірші:

• Епітети ‒ «чудові», «золотого», «молодого»;
• Порівняння ‒ «немов криниці дно», «мов зарево», «неначе перла»;
• Протиставлення ‒ «дно студене» ‒ «зарево червоне», «зарево ‒ тьма»;
• Оксиморон ‒ «жаданого, страшного гріха»;
• Повтори ‒ «чого являєшся мені у сні», «знаєш, добре знаєш», «знать не знаєш»;
• Алітерація ‒ повтор слів зі свистячими й шиплячими звуками створює ефект шепоту й інтимної обстановки ‒ «ридання голосні ‒ пісні», «знаєш», «минаєш», «кивнеш», «зирнеш»; фрикативні звуки «г» та «х» в останній строфі дають відчуття погано прихованої шаленої пристрасті;
• Використання символіки ‒ «зіронька» як символ жінки прекрасної, далекої, недосяжної, холодної; перла ‒ велика цінність, що прихована він людського ока; криниця ‒ символ холоду й глибини, водночас символ джерела життєдайної вологи.

Автор майстерно нарощує напругу емоційного сприйняття контекстуальними синонімами , прикладом чого є зворот «свій біль, свій жаль, свої пісні», «оживає, грає, віддиха».

Вірш був покладений на музику Костянтином Данькевичем, а зараз переспівується сучасними зірками естради, наприклад, Віталієм Козловським, для якого музику під ці слова написав Олександр Яшин.