Блаженні дні юнацькі, що зазнали
на досвітку багато перемін
і розгорілись поривом зухвалим
до ясних мет, до вищих п’єдесталів,
у вільну просторінь.
Блаженні дні, що чуть тривоги дзвін
діждалися, що будить далечини,
бо й українцям ще заграє він, —
як ще ніколи, — кличем поколінь
Великої Родини.
О, пишні дні, як усміхи дитини,
розкотисті, як переможний спів,
хто б вас спинив від поривів невпинних,
сплямив любов до рідної країни,
до моря й до степів?
Тож линьте, дні, під різкість бурь, летіть
на схід багряний і кривавий захід
і будьте входом до нових століть,
ваш час тепер у боротьбі сталить
тих, що не знають жаху.
