Великий День. Наш день змагань блискучих,
що впишеться в історії рядки
і світлом збарвить поступ неминучий,
що прагне в гору, хоч гуляють тучі
і запливають злом роки.
Минув… Та хто надіявсь, що так гарно
в цей час сумний, осінній він мине,
хто думав, що наслідком його хмарні
думки розтануть, а в серцях пожаром
рішучий запал спалахне?
О, скільки сил, відваги він навіяв,
і як доцільно наново скріпив,
впевняючи нас у великій мрії,
що для мети розквітла і надії
серед невпинних бурь і злив.
Йому складаєм вірність у поклонах
і присягаєм: нам тепер робить,
що вимагає час, який боронить
увесь народ наш і його закони,
час не благань, а боротьби.
Тож будь ти, незабутній Дне, яскравий,
світилом, що не гасне, а веде
до рідних прав, могутности і слави,
що порива крізь золоті заграви,
де сходить щастя молоде.
