Букет осінніх квітів на столі –
І радує мене він і печалить:
Нема для мене місця на землі,
Куди би міг надовго я причалить
І відпочить до першої весни
Після свого сумного ювілею…
Прив’яли квіти – журяться вони
Журбою передзимною моєю.
Поволі опадають пелюстки
На аркуш, що лежить переді мною, –
Під пелюстками сховані рядки
Вже вкриті неземною таїною.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Добро не є великим чи малим
- Попередній вірш → Іван Низовий – Вже багатьох не стало
(Оцінок ще немає)