Хочеться легко зітхнути,
Скинути з себе тягар
Матеріальної скрути,
Зривів душевних і чвар;
Легко зітхнути і – жити
Так, як дано від богів:
Пити, любити, творити
І не боятись боргів.
Хочеться жити достойно,
Просто, по-людськи,
Й щодень
Друзів саджати до столу,
З ними співати пісень.
Та не зітхається легко
У безповітряній тьмі –
Друзі далеко-далеко,
Пісня в душі, як в тюрмі.
Повняться криком легені,
Душу вулканно трясе…
Сльози,
Затиснуті в жмені, –
Ось і багатство усе.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Та що ж ми справді за народ
- Попередній вірш → Іван Низовий – Любов дрімучою була
(Оцінок ще немає)