Хочеться легко зітхнути,
Скинути з себе тягар
Матеріальної скрути,
Зривів душевних і чвар;
Легко зітхнути і – жити
Так, як дано від богів:
Пити, любити, творити
І не боятись боргів.
Хочеться жити достойно,
Просто, по-людськи,
Й щодень
Друзів саджати до столу,
З ними співати пісень.
Та не зітхається легко
У безповітряній тьмі –
Друзі далеко-далеко,
Пісня в душі, як в тюрмі.
Повняться криком легені,
Душу вулканно трясе…
Сльози,
Затиснуті в жмені, –
Ось і багатство усе.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Та що ж ми справді за народ
 - Попередній вірш → Іван Низовий – Любов дрімучою була
 
                             Підписатися
                            
                        
                                            
                        0 Коментарі                    
                                        
                    
                                                                        Найстаріші
                                                                        
                                
                            
                                                
