Варить кашу в полив’янім горщику
І помішує ложкою дерев’яною…
Не питайте його
Про сусідню Угорщину
Ні тверезого, ані п’яного!
Він давно все забув,
І “по совісті”
Проживає на світі біленькому,
В невідомості плаває,
Як в невагомості,
Потихеньку та помаленьку.
Мій герой – тракторист.
Отак–то!
Одинак–удівець, нарешті…
Хто ж повірить,
Що,
Очі заплющивши,
Танком
Він давив…
Дітлашню…
В Будапешті?!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Вічна тема
- Попередній вірш → Іван Низовий – І перший постріл світової
(Оцінок ще немає)