ВИКЛИКАННЯ ДОБРОГО НАСТРОЮ
Зацвіли дерева снігом –
Запелюстилась земля…
Скучив я за літаками,
За юнацькими роками,
За стрімким струмковим бігом.
Хочу в небі журавля!
А синиця – чи й не птиця! –
Дуже миле пташеня,
Щиро скльовує з долоні
Сльози осені солоні.
І щебече, й веселиться…
ВИКЛИКАННЯ ХЕКА НА СІМЕЙНИЙ СТІЛ
На вітрині хек хіхіка,
Мов якийсь мордоворот:
“У простого чоловіка
Замалий на мене рот!”.
Цілий вік трудивсь і хекав
Чоловік отой простий,
А виходить, що на хека
Рот у нього замалий?!
Ох, куплю я обормота –
Цілу пенсію вкладу –
І запхну до свого рота
В цілосвіту на виду!
ВИКЛИКАННЯ ЮНАЦЬКОГО НАТХНЕННЯ
Соплива лірика,
Позбавлена інтиму,
Вже попиту немає, далебі.
Наперло рим –
На них немає втриму.
Та радості ніякої тобі
Й на краплю на малу…
Ніяк не втраплю
В загублений, не знати де, момент
І вередливій музі не потрафлю,
Оскільки не підходить інструмент.
Обдурюйся хоч випадком щасливим,
Що, наче манна, випаде з небес,
Мож, хоч тоді проллється диво-злива
На спрагло-неврожайний літпроцес.
ВИКЛИКАННЯ ЗАПРОСИН НА БЛАГОДІЙНИЙ ОБІД
Буває, ходять на поминки
Заради власного нутра.
А я не бачу в цім добра –
Радію й запаху скоринки,
Аби ніхто не помирав!
Та благодійного обіду
Нізащо я не обмину:
Якщо покличуть, то поїду,
Піду – від страв не лишу й сліду,
Найбільшу порцію намну!
Одна біда: ніхто не кличе.
Ніхто нічого не дає…
Картоплю чищу, поки є.
Собачка за сорочку смиче,
І кіт винявкує своє.
ВИКЛИКАННЯ НЕДУГИ З НЕЩАСНОГО ТІЛА
І те болить, і те болить,
І те болить, і те…
До всього, може, притулить
Не грілку (нізащо купить) –
Одне письмо святе?
Говорять, що допомага
Від болячок усіх…
Приклав – і не болить нога.
Та віднімається другА –
Обох не чую ніг…
І сміх, і гріх. Болить душа.
Горілкою залить?
Але в кишені – ні гроша,
Й душа на пошук вируша,
Не боячись грішить.
ВИКЛИКАННЯ ЖАЛЮ ДО СОБАК
Не бийте їх по голові,
Не бийте по хребту,
Адже Господь нам заповів
Жаліти дрібноту!
Не обзивайте злих людців
Собаками – в собак
В очах довіри промінці –
Це дружби добрий знак!
Я підгодовую щодня
Собак в своїм дворі:
На мене дивиться щеня –
В очицях по зорі.
До мене лащиться мале,
Подібне до м’яча, –
Із нього виросте не зле,
Предобре собача!
ВИКЛИКАННЯ СОВІСТІ У САМОЗВЕЛИЧЕНИХ
За видатних себе не видавайте,
Витворюючи штучний антураж!
Є кораблі. У них є свій фарватер,
Потужний хід, поважний свій тоннаж.
Підвладні їм найбільші океани,
Для них посильні будь-які штормá…
Ви ж – надувні плоти!
У вас нема
Глибин під кілем,
Світ ваш обійма
Хіба що авантажна розкіш ванни.
Розвіються тумани всіх облуд,
І всі побачать посеред огрому
Величні кораблі!
А на мілкому
Хлюпочеться приблуда-словоблуд
Нікчемний,
Непотрібний геть нікому.
ВИКЛИКАННЯ М’ЯСА З ПІСНОГО БОРЩУ
Неначе в інтегрованій Європі,
Маніжиться і бовтається всяк
В кисленько-солоденькому сиропі-
Окропі: кріп, цибуля і буряк,
Морквина, картоплина, часничина
Та ще й горох, розварений упрах,
І в гущі цій – мабуть, нечесним чином
Потрапили – ще й пара костомах.
З них, костяних, ні жиру, ні навару,
Як з ніжок Буша, – отже, й ні смаку
Від костомах…
А привид гонорару
Зостався там, в радянськім “общаку”.
Шкідливе для поетів, кажуть, м’ясо,
Та шлунок мій не вірить цій брехні…
Одна лиш втіха – всенародні маси
В любові не відмовили мені.
ВИКЛИКАННЯ КАНАДСЬКОГО РОДИЧА-МІЛЬЙОНЕРА
Ви – пан поважний:
Океан
Для вас – калюжа…
Я ж – ваш племінничок, Іван,
Душа прихильна й небайдужа
І дуже спрагла до рідні…
В своїм Торонті
Креветки споживаєте смачні,
А я гризу сухар, немов на фронті.
О прилетіть, благаю вас,
Ясного пана,
І привезіть боєзапас –
Ковбас для кровного Івана!
Мені дарма, що вас нема
В природі –
Могли ж ви бути, зокрема,
В моїм роду, в моїм народі?..
ВИКЛИКАННЯ ОРГАЗМУ З ВИСНАЖЕНОГО ОРГАНІЗМУ
Впадаємо то в сплячку, то в маразм
Політики інтимно-імпотентної.
Плануємо епоху, та щораз
Втішаємося куцими моментами.
Геть виснажився рідний організм
На імпортно-чужих ідеологіях:
Мов катаклізм, для нас капіталізм,
Бо має сенс, але не має логіки.
Ховаємось за частоколом фраз
І хитрокарооко так примружуєм
Сумління: перемножуєм оргазм
На грішносексуальність неодруження.
А в результаті – той же комунізм
І незворотна неміч-астенія,
Й тотальне закриття жаданих віз
В ту насолоду, що ледь-ледь видніє…
ВИКЛИКАННЯ ТЕПЛА В ХОЛОДНІЙ КВАРТИРІ
Невже не бачите – зима:
Вітри, сніги, морози…
Тепла ж достатнього нема,
Щоб розігріти сльози.
Борщ аж до денця промерза
В каструлі трьохлітровій.
І булька з носа виповза
На вус мій чорнобровий.
Схололо серце – чим любить
Державу й президента?..
Зловити б винного
І вмить
Позбавити патента
На роздержавлення майна
В суспільстві комунальнім!
… Та кара винних обмина
В цім часі проминальнім…
ВИКЛИКАННЯ ГРИВНІ ДО ПОРОЖНЬОЇ КИШЕНІ
Дмуть вітри супротивні –
Руху на заваді…
Ні жоднісінької гривні
В пізнім листопаді!
А, дарма! Зате ж “червінці”
Шелестять повсюди:
На асфальті,
На сторінці
На оцій;
На груди
Прилягають орденами,
Стеляться під ноги,
Вистеляють килимами
Всі мої дороги…
Все в природі – диво дивне,
Дійство неповторне…
Йди до того, гарна гривне,
Хто тебе пригорне
І любовно приголубить
Не за те, що – гроші,
І гостинців людям купить,
Тим, які – хороші!
