Лишається потратить копійки,
Порівняно із тим,
Що вже потратив…
Іржавіють
Моїх амбіцій трапи,
Моїх надій пощезли літаки;
І ластівки в торішньому гнізді
Сьогодні не справляють новосілля,
І не тече хмільне любовне зілля
По бороді, як в рОки молоді.
Іще заходить в гості оптиміст,
Гладкий, самозакоханий до краю,
Не знаючи того,
Що я вже знаю,
Він розпускає свій павлиний хвіст;
П’є чарку і майбутнє провіща,
Ґвалтуючи чужу, музейну, ліру,
Плює в кефір Гомеру і Шекспіру,
І Пушкіну одвішує ляща…
- Наступний вірш → Іван Низовий – Хто ти, красуне колишня
- Попередній вірш → Іван Низовий – Той – академік
(Оцінок ще немає)