Ми про любов
Давно не говорили –
Соромились інтимності,
Либонь…
І раптом несподівано відкрили:
Запізно говорити про любов.
Нерадісне прозріння, що й казати,
Гарячих не вернути вороних…
Їх іншим і сідлати, і гнуздати,
І відчайдушно мчатися на них.
…Моя рука
Твою ніжніш тримає,
І слово,
Ніби яблуко в садах,
Повите осінню, поволі доспіває
І тихо завмирає на вустах…
