По оксамиту жовтизна
плямисто розлилася.
Ніхто не відає, не зна,
чи вдалою була весна,
чи тільки потовклася
і в мандри подалася.
На жалюгідному пайку
перелітаю в літо…
На долю скаржитись таку
(постійну на моїм віку)
все ж грішно перед світом
і синьожовтоцвітом!
Було всілякого в житті,
що слабого жахало…
Долаю закрути круті
на непрямій своїй путі,
й – не сіло і не впало –
мені все мало, мало…
