Прогнози не вельми гарні
погодні і політичні,
та їду я знов до лікарні
на процедури вже звичні.
Мене там ізнов опромінять,
щоб дихав я трохи вільніше,
однак мій світогляд не змінять,
бо я все такий, як раніше:
досмертно упертий, свідомий
противник злодюг-мафіозі,
і шлях мій відкрито-відомий
для недругів. Не по дорозі
мені з яничарами! Тихо
доїду до онколікарні,
де хворих об’єднує лихо
й між ними взаємини гарні.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Вже газет не читаю
- Попередній вірш → Іван Низовий – Я – син української нації
(Оцінок ще немає)