Простіть мені, люди, одне
Єдине, що рве мої груди:
Було, цілували мене
Іуди – не знав, що іуди,
Бо щирі, мов діти, були
У клятвено-вірній любові,
А як підросли – попили
Моєї батькІвської крові!
Простіть мені, люди, простіть –
Я сам свою душу примушу
Покаятись – лиш відпустіть
На волю стозраджену душу!
