Раділи солов’ї травневому цвітінню,
А ми жили в кущах, були одною тінню,
Були одним єством,
Хоча й з двома серцями,
І сходились для нас усі кінці з кінцями…
Що відчуваєш ти в безсонну ніч осінню?
Свідомість самоти подібна потрясінню,
І не звести кінців – дві самоти печальні:
Ні весел, ні вітрил, і висліди – фатальні…
