Сонетна форма й справді затісна
Для почуттів сучасного поета.
Одначе, не освоївши сонета,
Поет смаку мистецтва не спізна.
Творить сонет – приборкувать коня,
Що ні вудил не знає, ні попруги,
Й, подібний струму вищої напруги,
Пронизує живу тканину дня.
Утриматись на гострому хребті,
Не впасти під розпечені копита…
Дорога бита зливами розмита,
І повороти часті і круті…
Приборкавши вогнистого коня,
Посидь в задумі на краєчку дня!
