Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, —
на сьогодні, на завтра, назавжди! —
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти — окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.
- Наступний вірш → Ліна Костенко – Пастораль ХХ сторіччя
- Попередній вірш → Ліна Костенко – Світлий сонет
(19 оцінок, середнє: 3,74 із 5)
клас!!!