Ліна Костенко – Світлий сонет: Вірш

Як пощастило дівчині в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід.
Вона росте ще, завтра буде вищенька.
Але печаль приходить завчасу.
Це ще не сльози — це квітуча вишенька,
що на світанку струшує росу.
Вона в житті зіткнулась з неприємістю:
хлопчина їй не відповів взаємністю.
І то чому: бо любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Як пощастило дівчинці в сімнадцять!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (5 оцінок, середнє: 4,80 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ліна Костенко – Світлий сонет":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ліна Костенко – Світлий сонет: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.