Люблю, коли ми ображені
І розходимось, як чужі, —
Розходимось недоказані,
З тривогою в душі.
Розходимось і знову стрінемось —
Це ж міф, що ми чужі!
Ми обоє — подумай — де ми дінемось,
Скажи!
- Наступний вірш → Михайль Семенко – По шляху суперечок
- Попередній вірш → Михайль Семенко – Репліка
(Оцінок ще немає)