Вірші класиків > Михайль Семенко: Вірші > Михайль Семенко – Розстання

Михайль Семенко – Розстання: Вірш

Люблю, коли ми ображені
І розходимось, як чужі, —
Розходимось недоказані,
З тривогою в душі.

Розходимось і знову стрінемось —
Це ж міф, що ми чужі!
Ми обоє — подумай — де ми дінемось,
Скажи!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Михайль Семенко
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Михайль Семенко – Розстання":

Читати схожі вірші:

  1. Михайль Семенко – На Росінанте
  2. Михайль Семенко – Дві піраміди
  3. Михайль Семенко – Померлих образи
  4. Михайль Семенко – Місто (Вдихаю я тонку отруту)
  5. Михайль Семенко – Поет (Я жду, коли надійде хвиля)
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Михайль Семенко – Розстання: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.