Не благай жагучими устами,
Поглядом кипучим не проси,
Навіть за далекими верстами
Вчую твого серця голоси.
Наша зустріч, знай, не забариться,
Я до тебе, рідна, прилечу,
Принесу в село тобі столицю,
Ніжних слів п’янких нашепочу.
Буде лоскіт-сміх переливатись,
Буде серце битися, мов дзвін,
І уста — кувати, не вгавати,
Як впаду я до твоїх колін.
Буде ніч медова, хоч безсонна,
Буде сон, мов казка, чарівний…
І душа, як чаша — повна-повна
Вічної квітучої весни.
