Згасає лист осінній на воді,
Що об каміння плеще течією.
Природа у правічному труді —
Намилуватися не можем нею
У пору старості чи в роки молоді.
- Наступний вірш → Микола Дмитренко – Не тужи, не сумуй
- Попередній вірш → Микола Дмитренко – Відлітають в ірій ластівки
(Оцінок ще немає)