Степ зелений, синє море —
Де й поділось моє горе…
Розгубив я жури, втому,
Повтікали геть додому.
Шумна хвиля, стиглий колос —
Двох рівнин одвічний голос
Зустріча мене усюди,
Налива здоров’ям груди.
Парус в морі, птиця в полі,
Серце з ними на роздоллі —
То в привітному прибої,
То в колоссях ярової.
Чайка — в хвилі, голуб — в хмарі,
Степ і море — вічно в парі.
З вами, з вами, давні друзі,
Юнь моя на виднокрузі.
