Котилася ніч по дорозі,
колисала в житах перепілки.
Спали зерна в тужавім колоссі,
не зривалося яблуко з гілки.
Тиша спати собі стелила,
та не спали в душі тривоги.
Давні рани солдату боліли,
і котилася ніч під ноги.
- Наступний вірш → Микола Сингаївський – Я надумав малювати ліс
- Попередній вірш → Микола Сингаївський – Сонце стояло в соняхах теплих
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)