Микола Вороний – Блакитна Панна: Вірш

Має крилами Весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах…
Сяє усміхом примар
З-поза хмар,
Попелястих, пелехатих.

Ось вона вже крізь блакить
Майорить,
Довгождана, нездоланна…
Ось вона — Блакитна Панна!..
Гори, гай, луги, поля —
Вся земля
Їй виспівує: “Осанна!”

А вона, як мрія сну
Чарівна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою,
Сміючись на пелюстках,
На квітках
Променистою росою.

І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В’ються хмелем арабески,
Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні
Голосні
І сплітаються в гротески.

Аналіз вірша “Блакитна Панна” Вороного

«Блакитна Панна» – один з найбільш відомих віршів яскравого поета-символіста, непоборного ідеаліста, що виступав за модернізацію української літератури, Миколи Вороного. Твір є своєрідним заспівом до циклу «Гротески». Цілу низку музичних поезій автор назвав так само, як художній прийом, основа якого – в гармонії різких контрастів.

Вірш є вже хрестоматійним взірцем інтимно-пейзажної лірики, де гармонійно поєднано все: природа, мистецтво, а також краса самого життя, що є джерелом творчого натхнення та духовного пробудження людини. «Блакитна Панна» – класичний приклад українського символізму, і вдумливий читач може відслідкувати те, як талановито Микола Вороний перетворює художні образи на символи з їх багатозначністю та глибоким змістом.

Символіка і поетика «Блакитної Панни»

Вірш Вороного наповнений символами та епітетами, автор використовує метафори, порівняння, інверсію, повтори. Але одним з головних прийомів, на якому будується грандіозна символіка твору є персоніфікація – у вірші все живе і рухається, передаючи майже фізично відчутну атмосферу весни та відродження.

Якщо подивитися, як саме описує автор Блакитну Панну, що, очевидно, є уособленням весни, можна зрозуміти: він відмовляється від використання притаманного багатьом співцям природи та краси описання традиційного, ідеалістичного образу української дівчини. Він обирає нову лексику, насичує вірш асонансами та алітераціями, використовує і класичні епітети фольклорного та літературного походження (весна запашна, чарівна), і релігійну лексику (молитовний вигук «Осанна!).

В «Чарівній Панні» автор використовує досить рідкісні слова, які не є частиною буденної лексики. Це серпанок (прозора, дуже легка тканина),блават (полотно волошкового кольору), арабеска (геометричний орнамент), камея (прикраса з каменю). Завдяки специфічним мистецьким образам, вірш набуває інтелектуально-естетичного забарвлення. Це невипадково, адже Микола Вороний був ще й філософом, який зміг талановито вмістити великі знання в гармонію поетичних рядків.

Художньо-композиційні особливості

Микола Вороний був поетом-модерністом, для якого у формі твору завжди міститься дуже важливий зміст. «Блакитна Панна» написана хореєм, з різними видами римування, а крім того, автор нестандартно розмішує рядки, немов сходинки, якими можна бігти за весною. Такий підхід сприяє створенню особливого темпоритму твору, витонченню його музикальності.

Сам поет зізнавався, що, створюючи «Блакитну Панну», він йшов не від традиційного образу, а ніби назустріч звуку, і саме чарівна мелодія стала джерелом поезії Миколи Вороного. Музика приваблювала його як мистецтво, що відкриває поетові шлях до сакральних таємниць. Крім звукового символізму, у вірші поєднуються зорові та запахові образи. Як видатний символіст, автор передає не факти, а саме сприйняття та переживання, запрошуючи читача розділити настрій, отримати естетичну насолоду та наповнитися красою.