За кам’яною стіною
Таємниця крові і грат.
Чи здригнеться камінь
Від дотику набубнявілої бруньки,
Чи брунька мочки помре,
Розчавлена фатальною
Холоднечею каменю?
Крик із тих підземель
Не долітає назовні,
Закатовані тіла
Навіки ховають сутінки.
Щоночі
Хтось скривавленими пальцями
Шкрябає в шибку над ліжком
І завмираю
В чеканні.
