Ой, наорали та насіяли: Вірш

Ой, наорали та насіяли –
Нікому збирати.
Ой, поїхали та чумаченьки
В Молдову гуляти.

Ой, скриплять вози та бряжчать ярма,
Воли ремигають,
А попереду та чумаченьки
На скрипочку грають.

Ой, болять ручки та болять ніжки,
Пшениченьку жнучи,
Ой, як же ж мені та наскучило,
Миленького ждучи.

Ой, нема мого та миленького,
Нема моєй душки:
О, нема кому та постелити
Білої подушки.

Ой, нема мого та миленького,
Нема мого пана:
Ой, а вже ж моя та біла постіль
Порохом припала.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ой, наорали та насіяли":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ой, наорали та насіяли: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.