Ой зацвіла червона калина
Над криницею.
Горе жити, моя рідна ненько,
Жити за п’яницею.
Бо п’яниця – то не робітниця,
Що день, що ніч п’є,
А як прийде із корчми додому –
Мене молодую б’є.
Потихесеньку, помалесеньку,
Моя мати, йди:
Спить п’яниця в рубленій коморі –
Гляди його не збуди.
Ой нехай же він спить, та нехай вже він спить,
Та бодай він не встав,
Що він твою бідну голівоньку
Та й навік заклопотав.
Ой не лай, мати, не клени, мати,
П’яницю мого,
Бо як умре – зостануться діти,
Горе буде без нього.
