Ви знаєте, як липа шелестить
у місячні весняні ночі?
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі.
Кохана спить…
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї?
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов’ї…
“Я твій” — десь чують дідугани,
А солов’ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!
Ще зі шкільних років пам’ятаю вірші Тичини, чомусь завжди вважала його радянським “офіціозним” поетом, що пише виключно про природу, народ, Україну. А виявляється, він ще і лірик.