Зажурилася бабуся та й сказала діду:
— Ой нічого не минає у житті без сліду.
Скільки раз ти залицявся до чужих, горнувся…
Бодай стільки на тім світі ти перевернувся! —
Дід скривився, мов від редьки:
— Годі, язиката!
Ти із мене після смерті зробиш акробата.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Добряк
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Дідова порада
(Оцінок ще немає)